Історія успіху Генрі Форда


Генрі Форд — конструктор автомобілів, засновник корпорації «Форд Мотор», перший віце-президент Співтовариства автомобільних інженерів SAE , також один з найбагатших людей усіх часів. Ще в далекому 1847 році дід майбутнього інженера — Джон, покинув рідні краї Ірландії та відправився через океан в невідому Америку. Невдовзі син Джона — Вільям став фермером з великим господарством в штаті Мічиган. 30 липня 1863 року у нього народився перший син Генрі. З батьківської ферми розпочався його шлях до автомобільного трону. Батько вважав сина ледащим, тому що Генрі за будь-яку роботу на фермі, брався неохоче: годував курей, доїв корів. Вже в ранньому дитинстві, він думав, що багато можна робити по іншому — яким-небудь іншим способом. Наприклад, щодня він повинен був носити воду, піднімаючись крутими сходами. В нього була ідея прокласти трубу. Але цього не підтримав, його батько. Вдосконалення тільки для ледарів — коли ти чесно, в повну силу, працюєш, тобі вони не потрібні, так казав Вільям Форд.

Коли сину виповнилось дванадцять, батько подарував йому кишеньковий годинник. Той не втерпів від цікавості та відкрив викруткою кришку, і йому відкрилось дещо дивовижне. Частинки механізму взаємодіяли між собою, одне коліщатко рухало інше, кожен гвинтик тут був важливий. Розібравши та склавши годинник хлопець довго міркував. Що є світ, як не один великий механізм? Один рух народжується від іншого, все має свої важелі. Щоб добитися успіху, потрібно тільки знати, на які важелі натискати. Механізм — ніщо без досвідченого механіка.

 

Генрі Форд історія успіху

 

Мері Форд, мати Генрі, померла коли сину тільки виповнилось 13 років. Ще через 4 роки, він втік з дому й подався в Детройт, через те що не хотів ставати фермером, як його батько. В Детройті його ніхто не чекав та і грошей було, як кіт наплакав.

 

На заводі, куди він влаштувався, робили вагони для конки. Тут він довго не затримався. Йому було достатньо подивитися на зламаний механізм, щоб зрозуміти в чому несправність. Йому стали заздрити, та зробили все, щоб вижити з заводу. Потім Генрі влаштувався на судноремонтний завод братів Флауєр. Ночами він підробляв ремонтом годинників, щоб було чим платити за кімнату.

Невдовзі перейшов працювати механіком на локомобілях фірми «Вестінгауз», де йому забажалося створити маленький «легковий» локомобіль, на пару. Власноручно зроблений саморобний візок на велосипедних колесах, він продав одному фермеру. Це був його перший продаж, причому досить невигідний, враховуючи скільки сил, часу та власних коштів вклав Форд у своє творіння. В той час батько Генрі вирішив знайти та забрати сина додому: запропонував 40 акрів землі з умовою, що той ніколи в своєму житті не скаже слово «машина». Несподівано Генрі відповів згодою. Батько навіть не зрозумів, що син його підманув.

Справа була в тому, що він задумав одружитися. Клара Брайант була молодше його на три роки. Вони познайомилися на сільських танцях. Форд був блискучим танцюристом і вразив дівчину тим, що показав їй свої кишенькові годинники і заявив, що зробив їх сам. Їх пов''язувало багато — також як і Генрі, Клара народилася в родині фермера, не гребувала ніякою роботою. Батьки дівчини — люди побожні та суворі, звичайно, не віддали б її за юнака без гроша за душею, без землі і дому. Так що пропозиція Форда-старшого прийшлась до речі. Побудувавши нашвидку на своїй ділянці затишний будиночок, Генрі оселився в ньому з молодою дружиною. Клара дуже нагадувала Мері Форд — така ж добросердечна, домовита. Важко стати королем, коли в тебе ніхто не вірить. Багато років по тому автомобільний монарх скаже: «Моя дружина вірила в мій успіх ще міцніше, ніж я. Такою вона була завжди». Клара могла годинами слухати міркування чоловіка про ідею створення самохідних екіпажів. Протягом довгого сімейного життя вона завжди вміла зберігати елегантний баланс — цікавилася справами чоловіка, але ніколи не втручалася в них. Будиночок був завалений різними науково-технічними журналами — Генрі скрупульозно стежив за всіма спробами створення автомобіля. Час йшов. І одного разу Форд-старший виявив затишний будиночок покинутий молодятами — Генрі з Кларою несподівано переїхали в Детройт, де Форд поступив працювати в Детройтську електричну компанію інженером. На новій роботі він зумів розставити все по місцях. Вдень працював, а ночі проводив у невеликій клуні позаду будинку, де конструював двигун для свого самохідного екіпажу.

У листопаді 1893 року Клара подарувала Форду сина. Хлопчика назвали Едсел. Король ніколи не забував наданих йому послуг. Коли була створена «Форд Мотор Компані», лікар, що колись приймав у Клари пологи, завжди міг отримати тут будь-яке техобслуговування безкоштовно.

У тому ж році, що й Едсел, з''явилося на світ ще одне дітище Форда. Під Різдво, прямо на кухню, де дружина готувала індика, Генрі приніс мотор. Він велів Кларі однією рукою тримати сулію з якоюсь рідиною, а іншою — повернути великий гвинт. Мотор завівся, і кімната наповнилася вихлопами. Форд засяяв від щастя майже так само, коли почув перший крик Едсела. Незабаром мотор був встановлений на візку, і його витвір на довгий час виявився першою і єдиною машиною в Детройті. "…Вона виробляла багато шуму і лякала коней, — згадував Форд, — я не міг зупинитися ніде у місті без того, щоб відразу навколо мого візка не збирався натовп народу. Якщо я залишав його одного, хоча б на хвилину, зараз же знаходився цікавий, який пробував на нім їздити. В кінці кінців, я почав носити при собі ланцюг і повинен був прив''язувати візок до ліхтарного стовпа, якщо залишав його де-небудь ".

З 1899 до 1902 року Г.Форд був співвласником «Детройтської автомобільної компанії», але через розбіжність у поглядах з іншими власниками фірми пішов з неї і у 1903 році заснував компанію «Форд Мотор Компані», яка спочатку випускала автомобілі під маркою «Ford A».

«Форд Мотор Компані» зіткнулася з конкуренцією синдикату автомобілебудівників, що претендував на монополію в цій сфері. У 1879 р. Дж. Б. Селден запатентував проект автомобіля, який не був виготовлений; він містив лише опис основних принципів. Перший же виграний ним судовий процес про порушення патентного права спонукав власників ряду автомобілебудівних компаній придбати відповідні ліцензії і створити «асоціацію законних фабрикантів». Судовий процес проти «Форд Мотор Компані», ініційований Селдені, тривав з 1903 до 1911 року.

«Законні фабриканти» погрожували викликом до суду і покупцям автомобілів Форда. Але той діяв мужньо, публічно обіцяючи своїм покупцям «допомогу та захист», хоча фінансові можливості «законних фабрикантів» набагато перевищували його власні. У 1909 р. Форд програв процес, але після перегляду справи суд вирішив, що жоден з автомобілебудівників не порушував права Селдена, так як ними використовувався двигун іншої конструкції. Монопольне об''єднання тут же розпалося, а Генрі придбав репутацію борця за інтереси споживачів

Найбільший успіх прийшов до фірми після початку випуску моделі Ford T у 1908 році.

У 1910 році Форд побудував і запустив найсучасніший завод в автомобільній промисловості — добре освітлений і добре вентильований «Хайленд парк». На ньому у квітні 1913 розпочався перший експеримент з використання складального конвеєра. Першою складальною одиницею, зібраною на конвеєрі, став генератор. Принципи, випробувані при складанні генератора, застосували до двигуна в цілому. Один робітник складав двигун за 9 годин 54 хвилини. Коли складання було поділене на 84 операції, що виконувались 84 робітниками, то час складання двигуна скоротився більше, ніж на 40 хвилин. При старому способі виробництва, коли автомобіль, складався на одному місці, на складання шасі йшло 12 годин 28 хвилин робочого часу. Була встановлена рухома платформа і різні частини шасі подавались або з допомогою гаків, підвішених на ланцюгах, або на невеликих моторних візках. Час виготовлення шасі скоротився більше ніж удвічі.

Через рік (у 1914 році) компанія підняла висоту складальної лінії до пояса. Після цього не забарилися з''явитися два конвеєри — один для високих і один для низьких ростом. Експерименти поширилися на весь виробничий процес в цілому. Через декілька місяців роботи складального конвеєра час, необхідний для випуску моделі Т скоротився з 12 годин до двох і менше.

З метою здійснення жорсткого контролю, створив повний цикл виробництва: від видобутку руди і виплавки металу до випуску готового автомобіля. У 1914 році ввів найвищу на той час в США мінімальну заробітну плату — 5 доларів на день, допустив робітників до участі в прибутках компанії, побудував зразкове робітниче селище, але аж до 1941 року не дозволяв створювати профспілки на своїх заводах.

У 1914 році заводи корпорації почали працювати цілодобово у три зміни по 8 годин, замість двох змін по 9 годин, що дозволило забезпечити роботою додатково декілька тисяч чоловік. «Підвищена зарплата» у 5 доларів не була гарантована кожному: робітник повинен був витрачати свою зарплату розумно, на утримання сім''ї, якщо ж він пропивав гроші, його звільняли. Ці правила зберігалися в корпорації аж до періоду Великої Депресії.

Форд був одним з перших, хто реалізував на практиці ідеї «капіталізму добробуту», спрямовані на покращення умов життя робітників й на скорочення плинності кадрів, через яку велика кількість підрозділів наймали по 300 осіб щорічно для заповнення 100 робочих місць. Акцент робився на ефективності — тобто на найманні та утримуванні кращих працівників

У 1914 році Форд реалізував досить радикальне для того часу рішення, яким встановив розмір платні робітників на рівні 5-ти доларів за робочий день (у перерахунку на сучасність є еквівалентним приблизно 110-ти доларам США); це збільшило оклади більшості його співробітників більше ніж удвічі. Рішення виявилось прибутковим: плинність кадрів було подолано, і кращі робітники Детройта почали концентруватись на підприємстві Форда, за рахунок чого підвищилась продуктивність праці і скоротились витрати на навчання кадрів

Крім цього, тим же рішенням був встановлений скорочений робочий тиждень, спочатку 48-годинний (6 днів по 8 годин), а потім 40-годинний (5 днів по 8 годин).

На цей момент в Детройті розміри окладів заробітних плат уже були досить високими, однак дії Форда змусили його конкурентів ще їх збільшувати, щоб не позбутись кращих співробітників. В розумінні самого Форда, компанія таким чином ділилась прибутком із своїми працівниками, що давало можливість їм, наприклад, купувати автомобілі, що випускались фірмою. У кінцевому підсумку така політика зробила позитивний вплив на економіку у цілому.

На участь у прибутку могли розраховувати співробітники, що пропрацювали в компанії понад 6 місяців та не порушували від певних правил поведінки, встановлених «громадським департаментом» компанії. Зокрема, під поняття неналежної поведінки підпадали зловживання алкоголем, азартні ігри, невиплата аліментів тощо. У штаті департаменту налічувалося 50 фахівців, які стежили за дотриманням зазначених корпоративних стандартів. Пізніше, у 1922 році, Форд відсторонився від найнав''язливіших форм контролю над співробітниками, визнавши, що втручання в особисте життя людей, нехай навіть і з метою підвищення їх добробуту, вже не відповідає вимогам часу.

Взято із http://uk.wikipedia.org/
Загрузка...



© 2016-2017, WWW.MISCE.INFO “Місце інформації”. Всі права захищені
Публікація всіх авторських матеріалів та відеороликів дозволена тільки за умови прямого лінка на сайт. Для інтернет-видань обов’язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем лінка у першому абзаці на конкретну новину, статтю чи відео.