Недійсність договору, недійсність господарських договорів


Щодо недійсності господарських договорів, законодавство України,а саме ст.207 ГК України вказує, що господарський договір, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського договору, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами договору порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Якщо господарський договір визнано недійсним, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Підставою недійсності договору є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, додержання яких є необхідним для чинності договору:
1. Зміст договору не може суперечити законодавству України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка укладає договір, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасників договору мають бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі.
4. Договір має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Договір, що укладається батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Цивільний кодекс виділяє різновиди недійсних договорів:
1) НЕДІЙСНІ НІКЧЕМНІ ДОГОВОРИ
Нікчемні договори - договори де їх недійсність встановлена законом, наприклад:
1)Нікчемним є договір, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 224 ЦК України)
2)Нікчемним є договір, щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою (У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи) (стаття 661 ЦК України.)
3)Договір роздрібної купівлі-продажу є нікчемним, якщо умови договору обмежують права покупця-фізичної особи порівняно з правами, встановленими Цивільним кодексом та законодавством про захист прав споживачівю( ч.4 стаття 698 ЦК України)
4)Договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому у разі недодержання письмової форми є нікчемним. (ч. 3 стаття 719 ЦК України)
5)Договір найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.(стаття 780 ЦК України.)


2)ОСПОРЮВАНІ ДОГОВОРИ

Оспорювані договори, це договори недійсність яких прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.
Зокрема, це може бути:
1) Договора юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) (ч.1 ст.227 ЦК України)
2) Коли особа, яка уклала договір, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий договір може бути визнаний судом недійсним.Істотне значення має помилка щодо природи договору, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів договору не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. (ч.1 ст.229 ЦК України)
3)Якщо одна із сторін договору навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 ЦК України), такий договір визнається судом недійсним.Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню договору, або якщо вона замовчує їх існування. (ч.1 ст. 230 ЦК України)
4) Договір, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. (ч.1 ст.232 ЦК України)
5) Господарські договори, що не відповідають вимогам закону, або вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. (ч.1 ст.207 ГК України)







© 2016-2017, WWW.MISCE.INFO “Місце інформації”. Всі права захищені
Публікація всіх авторських матеріалів та відеороликів дозволена тільки за умови прямого лінка на сайт. Для інтернет-видань обов’язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем лінка у першому абзаці на конкретну новину, статтю чи відео.